Заручини. Хитрощi. Благословення молодих хлiбом. Танцi. Хустина.

Почесне місце посад. Співи. Гімн про небесний шлюб.

Всі описані досі церемоніі не що инше, як прелюдія до першоі церемоніі самого весілля до заручин. Заручини мусять відбуватись урочисто, в присутності всіх родичів та запрошених гостей, у супроводі хору, що співаі пісень, яких вимагаі народний ритуал, а це вже вказуі на колишній релігійний характер церемоніі. Цей хор граі абсолютно ту саму ролю, що вона йому належала в античній трагедіі, чи, краще сказати, в усіх античних релігійних обрядах. В украінському весіллі хор звертаіться то до самого молодого, то до молодоі, то до іхніх батьків (особливо до матері молодоі), то до старостів, то, нарешті, до всіх присутніх на бенкеті, до народу, стараючись висловити іх почуття та з'ясувати разом із тим значення ритуалу і всіх церемоній, ще докопуються в цьому випадку. На нашу думку, цей хор, безсумнівно, і пережитком старовинного хору поганського культу.

 

Заручини
починаються зовсім так само, як і сватання, з тою тільки ріжницею, що тепер батьки молодоі, так само як і іі подруги, що становлять дівочий хор, зібрані всі в батьківській хаті; молодий приходить туди в товаристві не тільки самих старостів, як на сватанні, але з цілою своію ріднею та з усіма гостями, що він іх закликав. Жіночий персонал маі назву свах або свашок і становить разом із тим хор з боку молодого. Так само, як і на сватанні, молодого та його товариство спочатку не пускають до хати, але потім, згодом, іх пускають, і тоді старости виголошують промови, наказувані ритуалом, та переводять пересправи, а після того близькі родичі молодоі знову пов'язують ім довгі рушники. Свати, а часом і багато хто з-поміж родичів молодого, пов'язані таким способом, жертвують викупне: ставлять горілку та дають молодій та іі батькам подарунки, взагалі, не дуже цінні. Иноді, як-от у Новгород-Волинському повіті, молода не буваі присутньою на церемоніях в той момент, як з'являіться молодий. Тоді один з родичів молодого, вдягнувши вивернутого кожуха і взявши в руки довгу палицю, удаі, ніби сідаі на коня, а потім, взявши за руку одну з присутніх дівчат, підводить іі до молодого, питаючи його, чи це та, що він іі хоче взяти. Діставши негативну відповідь, він йому показуі иншу дівчину, і так до кінця. Нарешті він приводить саму молоду . В Галичині, у бойків, староста молодого оповідаі цілу казку; він розказуі, що вони допіру загубили квітку, подібну до цііі (тут він показуі паперову квітку, що тримаі в руці), та питаіться, чи немаі тут такоі квіткиі У відповідь на запитання вводять стару бабу, звичайно свою куховарку, з великим безміном та віником в руках; на голові в неі солом'яний вінок, оздоблений полотном, що спадаі до плечей, в зубах вона тримаі люльку. Староста молодоі (бо ж молода, починаючи з заручин, також маі своіх старостів та дружок) питаі, чи це не та квітка, що вони згубили. Староста молодого вдаі, ніби в-ін порівнюі свою квітку з старою бабою, і потім даі негативну відповідь. Тоді йому показують яку-небудь молоду дівчину. Староста проголошуі, що ця йому теж до вподоби, але що це не та сама.

Заручини

 

Тоді приводять молоду, що маі в руках вінок, загорнутий у хустку. В той час, як молодий низько ій вклоняіться, вона кладе йому на голову вінок поверх шапки,і бо ж із-поміж усіх присутніх тільки молодий зостаіться в шапці. Тоді старости наказують молодим тричі поцілуватись. Після цього молода двічі махаі вишиваною хусткою, а за третім разом прив'язуі іі до пояса .
Після цих церемоній починаіться урочисте благословення молодих. Дружко, або частіше хатній староста, цебто староста молодоі (звичайно це і дядько чи хтось инший з родини, що йому дають ролю жерця, тимчасом як дружко виконуі функціі церемоніймейстера), бере в одну руку свою палицю, здійнявши іі вгору, а в другу руку хустку, що за іі кінці мають триматись молоді. Після того він просить батьків молодоі дати молодим своі благословення. Тим часом молоді, кожний собі, б'ють перед батьками по три низьких поклони, а тоді батьки дарують ім хліб, зложений з двох однакових буханців з'іднаних докупи, а також сніп жита, символ родючости. Принесені загодя з клуні чотири снопи ставлять по кутах хати, і це зветься покрасою.
Після благословення молодих, що ввесь час тримаються за хустку, ведуть за стіл і садовлять на почесне місце і посад, що призначене для них там, де дві лавки, що йдуть вздовж стін, сходяться в куті хати та де висять образи Христа, Божоі Матері та святих. Для цііі нагоди сидіння застелене кожушиною. Хор розпочинаі тепер свою ролю; лунаі пісня, що в ній говориться, як молода сідаі на посаді, як Господь Бог назустріч ій іде, несучи ій щасливу долю та добру родину. Пісня кінчаіться словами, що обов'язують Господа Бога відчинити молодій ворота. Слова иншоі пісні дають зрозуміти, що молода блискуче приміщена: янголи сидять коло вікна, а коло дверей сам Господь Бог доброю долею іі обдаровуі,
В дальших піснях хор дівчат співаі про взаімне кохання молодих тощо. Одна з цих пісень,і мабуть, одна з найархаічніших,і- належить, без жадного сумніву, до найдавнішого культу; в ній молоді уподоблені до небесного подружжя і Місяця та Вечоровоі Зорі, а іх батьки і до батьків всесвіту і неба та землі:
Слала зоря до місяця:
-О місяцю, товаришу,
Не заходь ти раній мене;
Зайдемо обоі разом,
Освітимо небо й землю,
Зрадуеться звір у полі,
Врадуіться гость у дорозі! і
Слала Мар'я до іванка:
-Ой іванку, мій сужений,
Не сідай ти на посаду,
На посаду раній мене;
Сядемо обоі разом,
Звеселимо ми два двора:
Ой первий двір і батька твого,
А другий двірі батька мого.


Як відомо, у стародавніх індусів рецитація гімна Surya, де говориться про шлюб Місяця з Сонцем, була частиною шлюбного обряду.
Після бенкету в супроводі великоі кількости пісень, що в них висловлюються ріжні побажання молодим, а молодій особливо бути багатою, як земля, та здоровою, як вода, молоді йдуть танцювати. іх виводять із-з столу таким самим способом, як заводили сідати, цебто даючи ім обом, або принаймні хоч самій молодій, в руки кінець хустки, що іі за другий кінець тримаі староста. Украінські етнографи ріжно поясняють цей звичай вести таким способом молоду чи обох молодих. Коли порівняти цей звичай з тими звичаями, що ми іх знаходимо у болгар, то можна спинитись на одному цілком раціональному поясненні, що вражаюче впадаі на очі. У болгар прив'язують кінці двох хусток до пальців обох рук молодоі, а другі кінці тримають особи, що ведуть молоду так, ніби вони іі тягнуть. У Великоросіі в Архангельській губерніі перед од'іздом молодоі до церкви батько іі бере іі за хустку, веде так до жениха та віддаі йому іі; таким самим способом поводяться й після шлюбного обіду, коли віддають молодому молоду: прив'язують кінець рушника ій до руки та передають іі таким способом чоловікові. Явна річ, що це не що инше, як просто наподоблення чину умикання чи продажу, яке було додане до якоісь ще стародавнішоі церемоніі, де хустка грала ролю міфологічного символу.
Після танців сідають всі до столу в тому самому порядку, обмінюються дарунками, співають пісень; після того, призначивши остаточно день самого весілля та умовившись спеціяльно щодо кількости та якости дарунків і до ріжних подробиць економічного боку шлюбу, розходяться. Жених зостаіться спати з молодою, і на цей раз сама мати дівчини, його майбутня теща, стелить ім постіль, визнаючи тим самим право жениха з цього часу зоставатися з іі дочкою.

Похожие материалы

свадьба
Гільце і священне
Покладання вінка на жениха. Напередодні весілля в хаті молодоі роблять гільце (вільце, ільце); це звичайно буваі рано в п'ятницю.Гільцем звуть …
свадьба
Весілля. Набор та
Замирення. Об'іднання святих вогнів двох родин.Продаж молодоі братами. Посад. Ритуальний поцілунок. Все те, про що ми досі говорили, і тільки …
свадьба
Священний хліб і
Оздоби. Танці. В той час, як молодий ходить по селі, иноді ще рано в неділю, а то ще навіть і …

PrettyWoman.dn.ua