ЛАД - бог шлюбу та родинної злагоди й вірності та людської благополучності.
Чоловік Лади. Зображувався лише разом з нею. Свято Л. відбувалося з 25 травня по 25 червня. В жертву Л. приносили білого півня (символ подружньої вірності). (За П. Трощиним).
За давньою легендою, Лада., несучи весну на землю Оратанії, лягла спочити серед степів Тавриди й міцно заснула. Цим скористалася Мара, вона густо засіяла довкола сплячої Л. колюче терня, котре швидко проросло й забуяло. Пробудили Л. далекі й відчайдушні моління оріїв, які благали тепла на свої рахманні ниви. Підхопилася Л., кинулася бігти в бідний край - нести тепло і весну, але колюче терня нестерпно дерло її тіло. І там, де падали краплі Л. крові на землю, виростали буйні кущі червоної калини. (За М. Кожухар-Плачиндою).
Міфічний образ давньоукраїнської богині Л. трансформувався у міфології багатьох індоєвропейських народів, які походять від праукраїнців-оріїв.
ПЛАЧИНДА Сергій. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. – Київ:
"Український письменник", 1993.